Причини розладів спектру аутизму

Причини розладів спектру аутизму лежать у будові та функціонуванні мозку, що цих причин може бути багато, можливо, тому і таким широким є спектр розладів, але всі вони сходяться до спільного кінцевого нейробіологічного субстрату – порушення функцій та взаємодії певних структур мозку, що відповідають за інтеграцію та синтез інформації (як тієї, що надходить із різних сенсорних каналів, так і спеціально мови та соціальних стимулів), а також зон мозку, які відповідають за організацію поведінки загалом і соціальної зокрема. Сьогодні ми можемо з більшою чи меншою певністю сказати, що, ймовірно, основними тут є генетичні причини (полігенного характеру) разом із фактором органічного ураження центральної нервової системи (він може бути основним чи додатковим етіологічним фактором у меншій кількості випадків).

Схема: причини РСА

Щодо фактору органічного ураження цнс, то лише у 10% випадків причиною розладу спектру аутизму в дитини є діагностований медичний розлад, який власне і супроводжується ураженням головного мозку (нейрофіброматоз, туберозний склероз, синдром ламкої Х-хромосоми, фенілкетонурія, інші генетичні розлади, що призводять до розумової відсталості, та ті, що спричинюють органічне ураження цнс – ДЦП, ураження мозку внаслідок інфекційних хвороб ще в утробі/у ранньому віці, внаслідок метаболічних розладів, дії токсичних речовин, гіпоксично-ішемічного ураження цнс).

 

Щодо ролі генетичного фактору, то з усіх психіатричних розладів при РСА роль цих факторів можливо є найвищою. Індекс конкордантності в однояйцевих близнят сягає 60–92%, тимчасом як у двояйцевих – близько 5%. Причому в однояйцевих близнят при дисконкордантності розлад звичайно є в тієї дитини, яка мала більш виражене гіпоксично-ішемічне ураження цнс. Ризик народження другої дитини з РСА в сім’ї, де вже є одна така дитина, становить 3–8%. Дослідження родичів дітей з РСА виявило також, що попри те, що їм у переважній більшості випадків не можна встановити діагнозу РСА, у них часто трапляються мікросимптоми аутизму, так звані риси «широкого фенотипу»: крайня інтровертованість, гіпосоціальність, сором’язливість, комунікативні труднощі, соціальна «дивакуватість»/ексцентричність, поведінкова ригідність (схильність до консерватизму та «зациклення»), підвищена тривожність, «гіперсенситивність» та інші.

 

Дослідження на рівні останніх технологій молекулярної генетики дало також можливість локалізувати ймовірні гени, що пов’язані з РСА, – можливо, це гени, локалізовані на короткому плечі 7-ї, 10-ї та 15-ої хромосом. За що відповідають ці гени? Деякі з них – за білки, задіяні у нейротрансміттерних системах серотоніну та GABA, ген аденозин дезамінази – ферменту, що бере участь в обміні нейротрансміттерів (речовин, що передають сигнал між нервовими клітинами). Інші гени, ймовірно, пов’язані з білками, які відіграють значну роль в «диригуванні» розвитком нейрональних сполучень, комунікативних зв’язків між різними зонами мозку – зокрема ріеліну та нейропептиду BDNF (brain-derived neurotrophic factor). Ці білки мають важливе значення для раннього розвитку мозку, диференціації та утворення зв’язків між різними його зонами.

 

Наразі висунуто гіпотезу, що при аутизмі з генетичних причин головний мозок сформований так, що інформація про навколишній світ загалом і про соціальні стосунки зокрема обробляється та синтезується особливим способом, що й спричиняє відповідні особливості його функціонування, а отже, поведінки дитини та її розвитку. Нині ми свідомі, що процес розвитку центральної нервової системи є вельми складним – дуже умовно його можна прирівняти до великого будівництва, де в процесі ембріонального розвитку й у ранньому дитинстві відбувається формування структур, зон, між якими розподіляються функції та налагоджуються комунікаційні мережі, необхідні для їхньої подальшої узгодженої діяльності. І хоч ми ще дуже мало розуміємо деталі цього процесу, очевидним є те, що для цього «великого будівництва» має існувати певний «генеральний план» і потрібні «архітектори та виконроби», щоб координувати цей складний процес розвитку головного мозку. І саме наші гени визначають цей «генеральний план», вони ж і «делегують» певним білкам право регулювати та координувати цей процес розвитку, диференціації та інтеграції різних структур мозку. У дітей з РСА цей процес порушується з генетичних причин і/або з додаткової дії факторів, що безпосередньо впливають на мозок, який розвивається, – чи то ще в утробі, чи в ранньому дитинстві (інфекції, гіпоксія, дія токсичних речовин, можливо, хоч однозначно не доведено, аутоімунні впливи та ін.).