Медикаментозна терапія

Медикаментозна терапія не є основним методом допомоги дітям з РСА, попри те, що часто декілька перших років медикаментозне лікування є єдиною формою терапії, яку застосовують батьки під керівництвом лікарів. При цьому в Україні переважно призначають медикаменти з ноотропних та нейрометаболічних груп препаратів, які не мають жодних наукових доказів своєї ефективності для дітей з РСА і відповідно не входять до сучасних протоколів допомоги цим дітям.

 

Попри те, що медикаментозна терапія не є основним методом допомоги дітям з РСА, вона може мати певне вагоме значення в деяких випадках, зокрема:

 

  • За наявності в дитини супутнього неврологічного розладу, що потребує медикаментозної терапії (наприклад епілепсії).
  • При вираженій тривозі та значній «зацикленості» поведінки, стереотипних діях, опору змінах можуть бути ефективними антидепресанти з групи інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну (флуоксетин, серталін, циталопрам та ін.) – є докази ефективності цих препаратів у дітей з РСА власне щодо цих симптомів-мішеней. Описано також позитивний вплив цих препаратів щодо інших симптомів, зокрема поліпшення соціальної взаємодії.
  • При значній «поведінковій дезорганізації» – збудженні, істериках, аутоагресивній поведінці і т.п. Щодо цих симптомів-мішеней можуть бути корисними медикаменти з групи неконвенційних нейролептиків (риспреридон, оланзапін, кветіапін). В деяких випадках ці ліки можуть також зменшувати стереотипність та покращувати соціальну взаємодію.
  • Ці дві групи препаратів мають найбільше доказів ефективності при РСА саме щодо симтомів-мішеней, втім вони потребують коректного застосування під наглядом лікаря, моніторингу ефективності, симптомів побічної дії. Деяку ефективність щодо згаданих вище симптомів виявила також і низка інших препаратів (зокрема стабілізатори настрою, альфа-агоністи, буспірон, налтрексон, галоперидол, бета-блокатори та ін.), тому в деяких випадках лікарі можуть розглядати доцільність їхнього застосування.
  • При супутньому розладі гіперактивності з дефіцитом уваги може бути обґрунтованою спроба застосувати психостимулянти або атомоксетин, втім важливо робити це обережно, оскільки діти з аутизмом інколи реагують на психостимулянти посиленням гіперактивності.
  • У разі важких супутніх розладах сну може бути також доцільним застосування снодійних, зокрема мелатоніну.
  • У кожному випадку застосування ліків у дітей з РСА воно має здійснюватися під наглядом лікаря відповідно до сучасних принципів психофармакотерапії та сучасних протоколів, розроблених на основі даних доказової медицини. Застосування медикаментів мусить супроводжуватися психоедукацією батьків,наведенням їм усіх аргументів «за» і «проти», повідомленням про можливі ризики, симптоми побічної дії і лише за їхньої згоди. В дітей з аутизмом частіше описують парадоксальну та нетипову реакцію на медикаментозні препарати, тому дозування повинно бути дуже обережне, з поступовим підвищенням дози, ретельним моніторингом можливих симптомів побічної дії, оцінкою ефективності та регулярним переглядом доцільності дальшої фармакотерапії.